Перед вами дві фотографії.

На першій відома російська поетеса Маріна Цвєтаєва, на іншій Ірена Сендлер. Перша віддала своїх двох донечок, в сиротинець під видом сиріт, тому що їй було занадто важко ними займатися.

Друга жила в Польщі, під час окупації фашистами. Отримавши якимось чином, фальшиві документи медичного працівника, вона відвідувала гетто, де утримували євреїв перед знищенням. Ризикуючи життям, вона виносила дітей в медичній валізі. Дітей старшого віку виводили через каналізаційні стоки. Ще інших, вивозили на машині, ховаючи в ящиках.

В такий спосіб їй вдалося врятувати, дві з половиною тисячі чужих дітей.

Звісно, що “шило в мішку не заховаєш” і її “впіймали на гарячому”. Її звісно катували, зламавши їй руки і ноги. Засудили до смерті, але їй дивом вдалося втекти з в’язниці. Цвєтаєва не дожила і до п’ятдесяти, натомість Сендлер прожила майже сто років.

Дві матері, дві різні долі. Першою захоплювалися, другу практично ніхто не знає. Одна писала вірші про любов, інша служила Любові. Всі ми колись станемо перед Вічністю, кожен зі своєю валізою. Чиїсь валізи виявляться пустими

…… спасеться вона народженням дітей, якщо буде перебувати у вірі, любові та святості з розсудливістю … (1Тимотея 2,15)

Джерело: Олександр Павлишин

Источник