Кішки відомі своєю різноманітною вокалізацією, включаючи нявкання та шипіння, які вони використовують для спілкування з людьми і іншими тваринами. Проте нещодавно фахівець з поведінки кішок Мікель Дельгадо розкрив деталі незвичайного звуку, який ці пухнастики видають, відомого як “стрекотіння”.

За словами Дельгадо, одна з можливих причин такого звукового вираження — фрустрація, коли кішка бачить здобич, але не може до неї дістатися. Цей звук може бути схожим на бурчання людей, коли вони відчувають роздратування або хвилювання. Однак підтвердження цієї гіпотези науковими дослідженнями поки немає, оскільки незалежність кішок ускладнює їхнє вивчення в лабораторних умовах.

Інша теорія стосується анатомії кішок. Як пояснює еволюційний біолог Джонатан Лосос, відкриття рота під час “стрекотіння” може допомагати кішкам поліпшити нюх, направляючи повітря до вомероназального органу. Цей орган дозволяє кішкам відчувати запахи, які недоступні звичайному носу, і, таким чином, “стрекотіння” може слугувати способом отримання більше сенсорної інформації про навколишнє середовище.

Крім того, деякі дослідники вважають, що звуки, які видають кішки, можуть бути пов’язані з наслідуванням. Наприклад, маргай, маленька дика кішка, видає схожі звуки, коли полює на мавп, намагаючись привабити їх. Це підказує, що “стрекотіння” може бути стратегічним способом залучення здобичі, особливо дрібних птахів, які є звичайною жертвою домашніх кішок.