Попри природну потребу в спілкуванні та близькості, не всі люди відчувають потребу у стосунках. Особливо це стосується тих, хто з дитинства звик покладатися тільки на себе. Гіпернезалежність, що формується у таких людей, стає як їхньою сильною стороною, так і бар’єром у стосунках.

Три ключові ознаки, що людина уникає близьких стосунків:

Небажання просити про допомогу
Люди, які цінують самодостатність, часто уникають прохання про підтримку, оскільки це асоціюється у них зі слабкістю. У стосунках це проявляється тим, що вони воліють тримати свої емоції або проблеми при собі, щоб не “обтяжувати” партнера. Це може призводити до емоційної дистанції між партнерами.
Що робити?
Психологи радять почати з малого – наприклад, попросити партнера про допомогу в незначних справах. Це навчить вас бачити вразливість не як слабкість, а як спосіб зміцнити довіру.

Емоційна дистанція
Для гіпернезалежних людей емоційний захист стає пріоритетом. Вони уникають відкритої близькості, побоюючись розчарувань чи втрат. Замість цього такі люди діляться лише позитивними моментами, приховуючи свої труднощі.
Як змінити?
Спробуйте ділитися не тільки успіхами, а й переживаннями, дозволяючи партнеру підтримати вас у складних ситуаціях.

Пріоритет самотності
Люди, схильні до гіпернезалежності, часто ставлять власні інтереси вище спільного проведення часу. Це може виражатися у виборі хобі, які не включають партнера, або у постійному зосередженні на індивідуальних проєктах.
Що змінити?
Варто включати партнера у спільні активності, щоб створювати моменти близькості та взаємодії.