У далекому 1927 році в австралійському Університеті Квінсленда розпочався експеримент, який і досі триває і вражає своєю тривалістю. Цей експеримент, спрямований на демонстрацію в’язкості речовин, став найповільнішим у світі науковим дослідженням і потрапив до Книги рекордів Гіннеса.

Суть експерименту полягає в спостереженні за падінням краплі смоли з лійки. Смола, або пек, – це надзвичайно в’язка речовина, яка за своїми властивостями наближена до твердого тіла, але при цьому залишається рідиною. Професор Томас Парнелл, який розпочав цей експеримент, хотів показати своїм студентам, що деякі речовини, які здаються твердими, насправді є надзвичайно повільно текучими рідинами.

Після нагрівання і охолодження смоли, її помістили у лійку і почали спостерігати. Через три роки відрізали ніжку лійки, і почалася найповільніша крапельниця у світі. За майже сто років спостережень було зафіксовано лише дев’ять падінь крапель. Кожне таке падіння – це справжня подія у світі науки, що збирає увагу дослідників і любителів дивних експериментів з усього світу.

Цей експеримент має не лише наукове значення, але й філософське. Він змушує нас задуматися про поняття часу і масштаби процесів, які відбуваються у природі. Для нас, людей, один сто років – це дуже довгий період, а для краплі смоли – лише мить.