Літій є критично важливим компонентом для виробництва електромобілів та систем зберігання сонячної енергії. Він вважається наріжним каменем у глобальному переході до більш екологічних енергетичних рішень. Проте, як виявилося, володіння значними запасами цього цінного ресурсу не завжди гарантує можливість отримати від нього вигоду.

Попри те, що одна з країн має одні з найбільших у світі запасів літію, вона натрапляє на труднощі у видобутку цього цінного ресурсу, пише Джейсон Діган. Ситуація є набагато складнішою, ніж здається, адже перешкоди виходять далеко за рамки простого вилучення корисної копалини. На перший погляд, ідея державного контролю над ресурсом, як це зробила Мексика, націоналізувавши свої літієві запаси, здається політично привабливою. Проте на практиці реалізувати її виявилося значно важче.

Приватні компанії, які є ключовими гравцями у видобувній галузі, з обережністю ставляться до роботи в умовах, коли ресурси контролюються державою, прибуток необхідно ділити, а регуляторне середовище залишається складним та нестабільним. У результаті, амбітний план Мексики щодо створення потужної вітчизняної літієвої промисловості стикається з серйозними перешкодами. Попри багаті запаси, фактичний видобуток літію залишається мінімальним. Проблема полягає не лише у видобутку, а й у його перероблюванні до стану, придатного для використання в акумуляторах, що вимагає розвиненої інфраструктури, значного капіталу та технічної експертизи. Без ефективного перероблювання літій залишається лише каменем у землі.

На півдні, у Чилі, одній з найбільших світових виробників літію, спостерігається схожа дилема. Недавня заява уряду про необхідність державної більшості в нових літієвих проєктах викликала тривогу серед інвесторів. Запаси літію в Чилі величезні, але їхній видобуток та перероблювання залежать від тонкого балансу між контролем держави та приватними інвестиціями. Як влучно зауважив генеральний директор Ivanhoe Mines Роберт Фрідланд: “Гроші – це боягуз. Вони тікають за першої ознаки небезпеки”. У галузі, де на вихід шахти на повну потужність може піти до 10 років, стабільність має вирішальне значення.

Якщо інвестори відчувають політичну нестабільність або невизначеність у регулюванні, вони просто йдуть. На жаль, обережна державна політика та складне регулювання часто відлякують необхідні інвестиції, які так важливі для повноцінної реалізації потенціалу літієвих запасів.