Археологи виявили у Єрусалимі унікальний артефакт — глиняну печатку, або буллу, віком понад 2600 років. Знахідка містить напис давньоєврейською: «Належить Єдаї (сину) Асаягу» — і, за словами дослідників, може мати прямий зв’язок із біблійними подіями часів царя Йосії. На печатці також зберігся відбиток пальця, що, ймовірно, належав високопоставленому чиновнику того періоду.

Цар Йосія, згідно з Біблією, провів масштабні релігійні реформи після того, як у Храмі було знайдено стародавній священний сувій — імовірно, ранню версію Книги Повторення Закону. У ньому містилися жорсткі попередження про божественну кару за ідолопоклонство та зневагу до Божого закону. Вражений прочитаним, цар наказав знищити язичницькі вівтарі, а до виконання наказу залучив групу довірених осіб, серед яких був і Асаягу — «слуга царя».

Дослідники припускають, що Єдая, чия печатка була знайдена, міг бути сином цього Асаягу і також обіймати важливу посаду в адміністрації чи при храмі. Відкриття булли на території Храмової гори, за словами експертів, зміцнює версію про участь Єдаї у релігійних чи державних справах Юдеї саме в часи Першого Храму. Такі печатки використовувалися чиновниками для засвідчення власності або контролю над зберіганням ресурсів.

Сама печатка, ймовірно, використовувалась для пломбування мішків чи контейнерів із провіантом або цінностями. Відомо, що під час вавилонської облоги Єрусалима храмові та царські комори були головними джерелами харчів. У минулому вже знаходили подібні артефакти з іменами чиновників, відповідальних за ці запаси, зокрема печатку з іменем Хезельягу, сина Іммера, який працював у храмовій скарбниці.

Знахідка набуває особливого значення у контексті історичних подій. Як відомо, приблизно через кілька десятиліть після реформ Йосії, у 586 році до н.е., Єрусалим був зруйнований вавилонянами, а мешканці, включно з елітою, — відправлені у вигнання. Булла Єдаї, ймовірно, належить до періоду перед катастрофою, що зробило її ще важливішим свідченням останніх років Першого Храму.

Хоча археологи визнають, що неможливо з абсолютною впевненістю встановити особу, згадану на печатці, схожість імен, історичний контекст та місце знаходження надають цій версії значної достовірності. Це відкриття ще раз підтверджує, як археологія здатна оживити біблійні розповіді, відкриваючи реальні постаті та події, що стояли за релігійними текстами.