Вчені припускають, що прямоходіння з’явилося ще до того, як наші пращури спустилися з дерев на землю. Нове дослідження Інституту еволюційної антропології Макса Планка вносить суттєві корективи у традиційні уявлення про еволюцію двоногої ходи.

Довгий час вважалося, що прямоходіння виникло через перехід наших предків із густих лісів на відкриті савани. Це нібито було необхідно для швидкого пересування у пошуках їжі. Однак нове дослідження ставить під сумнів цю версію.

Науковці спостерігали за шимпанзе, що мешкають у сухих відкритих лісах Танзанії, умовно схожих на давні середовища існування наших предків. Виявилося, що ці тварини проводять на деревах стільки ж часу, скільки й шимпанзе з густих тропічних лісів. Більше того, вони часто переміщуються по гілках на двох ногах, тримаючись за сусідні гілки для рівноваги.

Антропологиня Ріанна Драммонд-Кларк зауважила: «Раніше вважалося, що прямоходіння виникло через перехід на землю. Натомість наші пращури, ймовірно, вже тренували цю навичку на деревах».

Зміни клімату, які перетворили ліси на відкриті савани, змусили наших предків долати більші відстані у пошуках їжі. Проте вони не починали «з нуля» — досвід, здобутий на деревах, полегшив адаптацію до нових умов. Гілки слугували своєрідними стабілізаторами, допомагаючи відточувати двоногу ходу.

Драммонд-Кларк підкреслила, що наша двонога хода продовжувала розвиватися на деревах ще до переходу на землю. Це дозволило ефективніше адаптуватися до відкритого середовища і знаходити нові джерела їжі.