Міжнародна група дослідників з’ясувала, що мумії у Давньому Єгипті мали не моторошний запах тління, а навпаки — приємний солодкий аромат. Це відкриття змінює уявлення про бальзамування, адже воно було не лише способом збереження тіла, а й мало сакральний сенс.

Дослідження було оприлюднене у журналі Американського хімічного товариства. Вчені проаналізували хімічні залишки на бинтах мумій і в урнах, де зберігалися поховальні матеріали.

Експерти ідентифікували комплексний набір ароматичних речовин: ладан, мирру, ялівцеві ягоди та інші смоли й ефірні олії. Саме вони створювали особливий запах, який поєднував у собі солодкі та пряні ноти.

Науковці дійшли висновку, що давні єгиптяни прагнули не лише зберегти тіло, а й надати йому особливого аромату. Це мало духовний зміст: мумії ставали «ароматичними скульптурами», які супроводжували померлого у його подорожі до потойбіччя.

Відкриття доводить, що для єгиптян смерть була не просто біологічним завершенням життя. Вона сприймалася як частина естетичного і священного процесу, де запах мав важливе місце у ритуалі вшанування.