На початку XX століття лікар Дункан Макдугалл намагався довести, що людська душа має фізичну вагу

Понад сто років тому американський лікар Дункан Макдугалл вирішив поставити експеримент, який і досі викликає дискусії. Він збудував спеціальні ваги, аби зважувати людей у момент смерті, сподіваючись довести існування душі як матеріальної субстанції. Один із перших пацієнтів, хворий на туберкульоз, після смерті «втратив» 21 грам ваги, що Макдугалл вважав масою душі. 

Хоча дослід було проведено на малій вибірці й з очевидними методологічними похибками, ідея швидко поширилася в медіа та стала популярним феноменом. Експеримент отримав назву «21 грам» і став предметом численних книг, фільмів та наукових дискусій. Навіть сьогодні ця історія залишається символом пошуку відповіді на питання: чи є життя після смерті?

Макдугалл проводив свої досліди у часи, коли у світі активно розвивався спіритуалізм — віра в те, що дух людини існує після смерті й може бути виявлений. У 1907 році він опублікував статтю в Journal of the American Society for Psychical Research, де стверджував: якщо особистість чи свідомість продовжує існувати, вона має займати місце в тілі. Саме тому, за його задумом, душа повинна залишати тіло у момент смерті, що можна виміряти у грамах.

Для експерименту лікар створив надзвичайно чутливі ваги. Він врахував можливу втрату маси від дихання, виділення рідин та випаровування поту, але все одно фіксував різке зменшення ваги після смерті. З шести пацієнтів, яких він спостерігав, п’ятеро показали втрату кількох грамів у момент смерті. Сам Макдугалл визнавав труднощі в проведенні вимірів та критику з боку колег, проте вважав свої результати значущими.

Експеримент отримав широкий розголос у пресі, зокрема у The New York Times, але наукова спільнота поставилася скептично. Вчені вказували на надто малу кількість випробувань, технічні помилки та суперечливі результати. Попри це, деякі релігійні кола сприйняли його висновки як підтвердження існування душі.

Після цього Макдугалл намагався зробити ще один крок — сфотографувати душу за допомогою рентгенівських знімків. Він стверджував, що на плівці видно сяйво, подібне до міжзоряного ефіру. Його ідеї підхоплювали інші дослідники у XX столітті, а пізніше до теми зверталися й сучасні фізики, які намагалися перевірити, чи втрачають вагу тварини у момент смерті. Проте жоден із цих експериментів не дав однозначної відповіді.

Попри недоліки, експеримент «21 грам» залишився у культурі: він надихнув творців фільмів, книжок та навіть аніме. Людей і досі хвилює питання, чи існує щось поза межами тіла і мозку, що переживає смерть. Психологи наголошують: віра у «21 грам» є радше питанням надії та пошуку сенсу, ніж науки. Проте саме ця наївна спроба виміряти невимірне нагадує, наскільки людство прагне доторкнутися до таємниці буття.