У наукових колах знову заговорили про так звані «втрачені» книги Біблії — тексти, які існували в перші століття нашої ери, але не увійшли до канонічного Писання. Дослідники наголошують, що Біблія не завжди була сталою збіркою текстів, а її сучасний вигляд сформувався після тривалих богословських суперечок.

Сьогодні канонічна Біблія налічує 66 книг, однак у ранніх юдейських і християнських громадах циркулювало понад 70 інших творів. Більшість із них датуються періодом від I до III століття нашої ери — часом життя Ісуса та становлення раннього християнства.

Ці тексти часто вважалися суперечливими або єретичними, адже пропонували альтернативні уявлення про ангелів, походження людства та роль самого Ісуса. Саме через це церковні лідери поступово відмовилися від них, залишивши поза каноном лише фрагменти або згадки в історичних джерелах.

Одним із найвідоміших прикладів є Книга Еноха, яка докладно описує падіння ангелів і появу велетнів-нефілімів. У ній ідеться про союз небесних істот із людьми та Боже покарання, що завершилося Всесвітнім потопом. Хоча цей текст не визнають більшість церков, він досі є канонічним для Ефіопської православної церкви.

Інші твори ще радикальніше переосмислюють постать Ісуса. Так, «Апокаліпсис Петра» зображає Христа, який сміється під час розп’яття, а «Євангеліє дитинства від Фоми» показує Ісуса як надприродно могутню, але водночас імпульсивну й сувору дитину. Подібні образи суперечили усталеному богослов’ю, тому ці тексти були відкинуті.

Не менш резонансним стало «Євангеліє від Юди», де зрадник постає не лиходієм, а учнем, який найкраще розумів місію Ісуса. На думку істориків, такі «втрачені» книги не свідчать про приховування істини, але демонструють, наскільки різноманітними були вірування ранніх християн і як складно формувався канон, який відомий нам сьогодні.