Похилий вік часто асоціюють із життєвою мудрістю та вмінням дивитися на події без ілюзій.

Саме тому досвід людей, яким виповнилося понад 90 років, дає рідкісну можливість побачити життя «з фінальної дистанції» — із розумінням того, що було справді важливим, а що виявилося помилкою.

Дипломований психолог Лахлан Браун провів невелике соціальне опитування серед 20 людей віком 90+ років, зосередившись на рішеннях, про які вони найбільше шкодують уже після виходу на пенсію.

Результати дослідження він опублікував у виданні Veg Out. За словами фахівця, відповіді респондентів виявилися напрочуд схожими.

Найпоширенішим жалем стала відмова від фізичної активності. Багато опитаних зізналися, що після 65–70 років свідомо почали менше рухатися, вважаючи себе «занадто старими» для спорту чи прогулянок. У результаті організм швидко втрачав силу, а повернути рухливість у 80 років ставало значно складніше або й неможливо.

Ще одна типова помилка — припинення саморозвитку. Пенсіонери розповідали, що, отримавши вільний час, замість навчання, творчості чи нових хобі вони дедалі частіше обирали пасивний відпочинок перед телевізором. Багато хто згодом визнав, що саме інтелектуальна бездіяльність позбавила їх відчуття сенсу та внутрішньої енергії.

Окремо респонденти згадували про надмірну економію грошей. Навіть маючи стабільні заощадження, вони продовжували відкладати кошти «на потім», відмовляючи собі в подорожах, зустрічах у ресторанах чи маленьких радощах. З роками прийшло усвідомлення: фінанси залишилися, а от здоров’я та можливості — ні.

Психолог підсумовує, що більшість жалів людей похилого віку пов’язані не з фатальними помилками, а з бездіяльністю. Саме тому він радить не відкладати життя «на потім», навіть після виходу на пенсію — залишатися активними, цікавими до світу й дозволяти собі жити повноцінно тут і зараз.