У XIX столітті корсети перестали бути виключно жіночим елементом гардероба і увійшли до чоловічої моди. У той час ідеалом вважалася струнка фігура, тому чоловіки почали використовувати шнуровані корсети, щоб підкреслити силует і приховати недоліки.

Ця тенденція особливо проявилася в епоху денді — стилю, де зовнішній вигляд мав ключове значення. Як зазначає історикиня Емі Боїнгтон, чоловіки витрачали години не лише на підбір одягу, а й на створення ідеальної форми тіла. Корсети допомагали підкреслити груди, зробити талію вужчою та зберігати рівну поставу.

Важливо, що така мода не була спробою наслідувати жінок. Йшлося про створення ідеального чоловічого образу, який відповідав високим стандартам того часу. Навіть Георг IV, відомий своєю увагою до зовнішності, носив туго затягнуті корсети, щоб підтримувати форму.

Втім, суспільство не завжди сприймало цю тенденцію серйозно. У пресі чоловіків у корсетах часто висміювали, зображуючи їх у карикатурах як надто залежних від зовнішнього вигляду. З’являлися й побоювання, що така мода робить чоловіків «надто жіночними» та відволікає від традиційних уявлень про мужність.

Попри критику, для представників еліти гарний вигляд був частиною ідентичності. Вони прагнули виглядати стримано й елегантно, демонструючи контроль над собою та способом життя. Надмірність у їжі чи зовнішності засуджувалася, адже могла свідчити про відсутність самодисципліни.

Наприкінці XIX століття інтерес до чоловічих корсетів частково повернувся через моду на V-подібний силует — широкі плечі та вузьку талію. У той час навіть з’являлися твердження про їхню користь для здоров’я: лікарі рекомендували такі вироби для підтримки спини та постави.

Однак уже на початку XX століття ця тенденція знову зникла. Сьогодні корсети іноді з’являються в чоловічій моді як елемент самовираження, наприклад у показах дизайнера Джона Гальяно для Maison Margiela, але масового поширення вони більше не мають.