Військові безперечно заслуговують на те, щоб відчувати вдячність від цивільних, але робити це треба з повагою

В Україні від 2014 року, коли військові ризикували своїм життям, захищаючи країну у зоні АТО, було заведено дякувати військовослужбовцям при зустрічі на вулиці, у транспорті, чи у громадських закладах.

Прикладаючи долоню правої руки до серця, українці виказували подяку за захист та самопожертву заради свободи країни.

Як подякувати військовому доречно

Чи правильно роблять українці, що у такий чи інший спосіб виказують подяку своїм захисникам, розповів військовий психолог Андрій Козинчук.

Він каже, що жест – прикладена до серця долоня, або посмішка на адресу захисника, чи звичайні слова подяки не образять воїнів, хоча деяких можуть змусити зніяковіти. Але відчувши підтримку, військові будуть знати, що їхню надважку роботу цінять ті, кого вони захищають.

Що стосується рідних, які дочекалися свого близького з фронту, психолог радить бути стриманими при зустрічі та не розпитувати про моменти, які згадувати солдату буде болісно та неприємно.

Варто сказати про те, що ви раді побачитися, що сумували та не могли дочекатися зустрічі.

Чого краще не казати захисникам

“Будьте щирі у своїх емоціях, але не робіть нічого зненацька Не запитуйте «Ну як там наші?», «А багато наших загинуло?», «А страшно на війні?». Краще, ще раз наголосіть, що вдячні військовому за те, що він робить”, – каже Козинчук.

За його словами, категорично заборонено давати поради військовим, а тим більше їх критикувати.

З думкою експерта погоджується й голова Правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип» та співзасновниця волонтерської ініціативи Frontline.Care Любов Галан.

Правозахисниця нагадала, що військові мають особливий досвід. Вона радить під час спілкування з військовослужбовцями “розуміти, що доречно говорити, а що ні”.

На її думку, військові не люблять, коли цивільні, що не пішли захищати країну, починають виправдовуватися та вживати фрази на кшталт “Я більше потрібен в тилу, ніж на фронті”. За словами фахівчині це знецінює вибір того, що роблять військові, які у мирному житті теж були “корисними в тилу”.

Вона не рекомендує давати військовим поради та вважає, що краще спитати, чи потрібна якась допомога й не розкидатися пустими обіцянками.

Любов Галан також зауважила, що при розмові із захисниками треба бути чесними та щирими.