У зв’язку з переходом на новий церковний календар, в Україні змінилися дати святкування Різдва, Маланки та ще кількох важливих для вірян дат.

Різдво, яке раніше святкували 7 січня, нині відзначатиметься 25 грудня. Маланки або Щедрий вечір відзначатиметься 31 грудня.

Свято Маланки має давню історію і пов’язане з приходом Нового року.

За дохристиянськими віруваннями, Маланка була донькою богині Лади та бога Лада. Вона була символом Місяця, а її чоловік Василь – Сонця. Тому Маланка символізувала кінець старого року та початок нового.

Після приходу християнства свято Маланки було присвячене до дня преподобної Меланії, яка народилася в християнській родині й у віці 14 років вийшла заміж за Апініана, який також був знатним та багатим. Молода родина використовувала все своє майно, щоб допомагати бідним. Згодом Меланія оселилася на Єлеонській горі, де скоро побудували монастир.

Традиції святкування Маланки

На святковому столі цього вечора обов’язково стоїть Щедра кутя, а ще можна готувати різні пиріжки, ковбаси, вареники й млинці. Всі страви повинні бути ситними. Наприклад, готувати рибу за давніми традиціями заборонено, тому що тоді щастя “попливе з дому”.

Готували й страви зі свинини. В давнину, в дохристиянські часи, наші предки запікали ціле порося як пожертву Василю, який вважався покровителем цієї тварини. Тоді він дарував родині достаток і щастя. Також можна було готувати й різні страви зі свинини: холодець, ковбасу, сало тощо.

Також наші предки випікали спеціальний обрядовий хліб. Коли жінка починала вимішувати тісто на випічку, то йшла, не миючи руки, з чоловіком “лякати” дерева, що погано вродили. Чоловік при цьому брав палицю чи сокиру, підійшовши до дерева, він стукав тричі по корі й промовляв: “Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати”. Дружина повинна була відповісти за дерево: “Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану”. Після цього вона витирала об кору дерева руки.

Щедрування

Це одна з найцікавіших новорічних традицій українського народу. Жінки та дівчата збиралися гуртом, переодягалися й обходили своїх сусідів, співаючи щедрівки та прославляючи господарів дому. Щедрувати починали після заходу сонця, коли, за повір’ями, вилазить різна нечиста сила.

Переодягалися у різних фольклорних персонажів. Ця розвага була особливо популярною серед молоді, яка любила веселитися. З колективу зазвичай обирали одного хлопця, який повинен був грати Маланку, його переодягали в жіночий одяг. Іншими персонажами були Орач, Ведмідь, Коза, Циган, Журавель, Рогатий чорт.

На світанку 1 січня хлопці також йшли засівати. Колись цей звичай мав ритуальне значення, адже вважалося, що він приносить родині добробут, щастя, багатство. Сіяти дозволялося лише хлопцям, тому що “дівчата не приносять щастя”.