Мартіну Пісторіусу було 12 років, коли загадкова хвороба залишила його “замкненим” у власному тілі, неспроможним рухатися та спілкуватися.  

Усе почалося в Південній Африці наприкінці 1980-х, коли він прийшов додому зі школи з болем у горлі. Спершу лікарі припустили, що це грип, але його стан різко погіршився. Йому поставили діагноз криптококовий менінгіт та туберкульоз головного мозку, проте лікування не допомогло – Мартін втратив здатність рухатися і говорити, залишаючись у вегетативному стані.

Сім’я Мартіна продовжувала піклуватися про нього, не підозрюючи, що він був свідомий і міг чути та розуміти все навколо. Мартін згадував, що відчуття повного безсилля було найгіршим у його житті.

У 2001 році опікунка помітила проблиск реакції в очах Мартіна, що стало першим кроком до його комунікації. Згодом батьки Мартіна придбали комп’ютер зі спеціальним програмним забезпеченням, що дозволило йому поступово відновити зв’язок зі світом.

Мартін написав мемуари “Хлопчик-привид”, де описав свій шлях від ізоляції до нових можливостей. Сьогодні він працює вченим-комп’ютерником, одружений і виховує сина.