Геофізики зробили прорив у розумінні внутрішньої будови нашої планети. За допомогою нового методу аналізу сейсмічних хвиль вчені виявили в зовнішньому ядрі Землі, на глибині близько 2890 кілометрів, велику пончикоподібну область, де сейсмічні хвилі поширюються значно повільніше.

Ця несподівана знахідка вказує на те, що в екваторіальній частині зовнішнього ядра зосереджена підвищена концентрація легких елементів, таких як кремній та кисень. Цей шар може відігравати ключову роль у процесах, що породжують магнітне поле Землі.

Дослідники досягли цього результату, вивчаючи пізні, слабкі частини сейсмічних хвиль, які раніше залишалися поза увагою вчених. Завдяки новому методу аналізу, званому “кода-кореляційним хвильовим полем”, вдалося отримати детальнішу картину внутрішньої будови ядра.

Виявлення цієї пончикоподібної структури свідчить про те, що процес теплової конвекції в зовнішньому ядрі є складнішим, ніж вважалося раніше. Вчені припускають, що додаткове тепло, яке виділяється в екваторіальній області, може сприяти підвищеній концентрації легких елементів і посиленню конвективних потоків.

Ці відкриття мають важливі наслідки для розуміння процесів, що відбуваються в надрах Землі, а також для прогнозування змін магнітного поля планети. Магнітне поле захищає Землю від шкідливого сонячного вітру і космічної радіації, тому його зміни можуть мати значний вплив на життя на планеті.