Слово “алло”, яке ми використовуємо, відповідаючи на телефонний дзвінок, з’явилося в 1877 році. Тоді винахідник телефону Александер Грем Белл запропонував використовувати для привітання вигук “ехой?” (ahoy), що було поширеним серед британських моряків. Однак, це слово не отримало підтримки.

Альтернативу запропонував Томас Едісон, який зробив значний внесок у розвиток телефонії, зокрема, покращив звук у перших апаратах. У своєму листі до телефонної компанії Піттсбурга Едісон запропонував використовувати слово “hullo”, яке пізніше трансформувалося в “алло”. Він вважав це привітання простим і таким, що його складно сплутати, що було важливим для ранніх телефонів з поганою якістю звуку.

Хоча Белл намагався популяризувати своє “ahoy hoy”, саме версія Едісона набула широкого поширення. У французькій мові через відсутність звуку “х” слово “hullo” трансформувалося в “алло”, звідки й потрапило до інших країн, зокрема й до нас.

Існують також інші версії походження слова “алло”. Дехто вважає, що воно походить від французького “allons”, що означає “ну” або “йдемо”, або ж від угорського “hallom”, що перекладається як “я тебе чую”. Так чи інакше, це слово закріпилося в багатьох мовах і стало частиною телефонної культури.