Понад 100 мільйонів років еволюції не змінили крихітного, але надзвичайно стійкого хижака — чорного жука роду Loricera.

Ця комаха не лише пережила глобальне вимирання 66 мільйонів років тому, викликане падінням астероїда, яке знищило динозаврів, але й зберегла свій вигляд та поведінкові особливості незмінними.

Як повідомляє Interesting Engineering, китайські науковці, досліджуючи бурштинові скам’янілості з долини Хукаунг у М’янмі, виявили, що скам’янілі жуки цього роду, знайдені в трьох екземплярах, практично ідентичні до сучасних представників Loricera. Науковці з Нанкінського інституту геології та палеонтології відзначили, що жуки зберегли як зовнішню будову, так і свою специфічну техніку полювання, яка ймовірно забезпечила їхню стійкість до змін довкілля.

Жуки Loricera, пристосовані до полювання на дрібних комах — ногохвісток, володіють особливими щетинками на вусиках, що допомагає їм захоплювати рухливу здобич. Коли жертва опиняється поруч, жук миттєво замикає вусики, створюючи пастку з цих щетинок.

Аналіз будови сучасних та стародавніх жуків підтвердив, що їхні антени зберегли розташування й структуру, що є показником незмінності виду.

Фахівці зазначають, що цей феномен не суперечить теорії еволюції. Ще Дарвін висунув ідею про “живі викопні”, види, які практично не змінювалися протягом тривалого часу. Науковці припускають, що комаха настільки добре пристосована до свого середовища, що її еволюційна стабільність пояснюється вдалою екологічною нішею та надійним джерелом їжі, що мінімізує потребу у змінюванні стратегії виживання.

Таким чином, Loricera демонструє цікаву взаємодію між екологічною стійкістю та адаптацією, зберігаючи свою форму і спосіб полювання, який, ймовірно, є ключем до її довговічного існування.