У Радянському Союзі більшість школярів вивчала німецьку мову, тоді як англійська була справжньою рідкістю.

Для багатьох сучасних людей це здається незвичним, але вибір мови мав конкретне пояснення.

На початку XX століття німецька була головною мовою у науковому світі. Нею писали наукові роботи, проводили міжнародні конференції, а також друкували технічні матеріали. У той час англійська ще не мала статусу мови міжнародного спілкування.

У Європі домінували дві мови:
– Німецька — використовувалася в науці та техніці.
– Французька — була мовою культури й освічених кіл.

СРСР обрав німецьку як основну іноземну мову, щоб виховувати покоління науковців і технічних спеціалістів.

Ситуація почала змінюватися після завершення Другої світової війни. Для школярів у Радянському Союзі вивчення мови країни, яка щойно була ворогом, стало небажаним. Подібна тенденція спостерігалася й у Європі, де німецька поступово втрачала популярність, поступаючись англійській.

Перехід радянських шкіл на англійську почався у 1970-х роках. Вперше учні отримали можливість обирати між англійською та німецькою. До моменту перебудови англійська стала домінуючою, хоча німецька ще зберігалася в окремих школах.

Сьогодні у багатьох школах можна вивчати обидві мови, проте англійська залишається головною іноземною мовою для більшості учнів.