Досягнення столітнього віку стає дедалі реальнішою перспективою для людства. Нове дослідження шведських вчених відкриває цікавий погляд на цю тенденцію, припускаючи, що секрет довголіття може критися у наших аналізах крові, зроблених задовго до настання старості.

Кількість людей, які доживають до 100 років, стрімко зростає, подвоюючись приблизно кожне десятиліття з 1950 року. До 2050 року прогнозується п’ятикратне збільшення цієї групи. Щоб розгадати феномен довголіття, дослідники з Каролінського інституту у Швеції проаналізували дані 44 000 шведів віком від 64 до 99 років.

Їхні зразки крові були зібрані десятиліттями раніше в рамках дослідження AMORIS. Серед учасників 1224 особи (близько 2,7%) дожили до 100 років, причому 85% з них – жінки. Дослідження показало, що майбутні довгожителі мали краще здоров’я ще задовго до похилого віку: вони рідше потрапляли до лікарень, краще зберігали пам’ять, а їхні рутинні аналізи крові свідчили про повільніше старіння організму. Це доводить, що виняткове довголіття часто формується вже в середині життя.

Вчені зосередилися на біомаркерах – хімічних показниках у крові, що відображають роботу основних органів. Було виявлено, що люди з низьким рівнем запалення, оптимальними показниками холестерину, інсуліну та білків, пов’язаних з нирками, мали вищі шанси на довголіття. Шведські дослідники проаналізували дванадцять показників крові, що стосуються метаболізму, функції печінки та нирок, харчування, запалення та анемії. Майбутні довгожителі мали нижчий рівень глюкози, креатиніну та сечової кислоти вже у свої шістдесят років. Практично ніхто з них не мав екстремальних показників глюкози чи креатиніну, що вказує на відмінний контроль цукру та функцію нирок.

Цікавим висновком стало те, що люди з найнижчим рівнем загального холестерину та заліза мали менше шансів дожити до 100 років, ніж ті, хто мав середній або вищий рівень. Водночас поступове зростання таких біомаркерів, як глюкоза, креатинін, сечова кислота та деякі ферменти печінки, значно знижувало шанси на довголіття. Особливо помітною була роль сечової кислоти: у групі з найнижчими показниками 4% дожили до 100 років, тоді як у групі з найвищими – лише 1,5%. Ця, здавалося б, невелика різниця насправді означає тисячі додаткових років життя для популяції.

Дослідження підкреслює, що шлях до довголіття не є однаковим для всіх, проте спільні тенденції в аналізах крові вказують на важливість метаболізму та здоров’я органів задовго до виходу на пенсію.