Харчування у радянській армії ніколи не відзначалося вишуканістю — його головна мета полягала в тому, щоб солдат був ситий і міг виконувати важку фізичну роботу. Страви готувалися за принципом “дешево і поживно”, а не “смачно і різноманітно”.

Попри простоту та одноманітність, багато з цих страв стали символами епохи — про них досі згадують колишні військовослужбовці з усмішкою або відразою.

Раціон бійців був чітко регламентований і відповідав вимогам щодо калорійності — близько 3600 ккал на добу. Його основу становила так звана “Норма №1”, закріплена в наказах Міністерства оборони СРСР аж до 1990 року.

До щоденного набору продуктів входили:

  • хліб (житньо-пшеничний — 350 г, пшеничний — 400 г);
  • крупи (гречка, рис, пшоно, перловка — 120 г);
  • м’ясо (150 г або 112 г м’ясних консервів);
  • риба (100 г або 60 г консервів);
  • картопля (600 г), капуста, морква, буряк, цибуля;
  • вершкове масло (30 г), тваринний жир, олія;
  • цукор (70 г), чай, спеції та навіть вітамінні добавки “Гексавіт”.

Більшість солдатських страв були ситними, але примітивними. Їх готували поспіхом і у величезних об’ємах, тому смакові якості залишали бажати кращого.

“Січка” — головна армійська каша з подрібнених круп. Вона могла бути або надто рідкою, або настільки густою, що “ложка стояла вертикально”. Незважаючи на це, вона давала багато енергії.

“Баланда” — водянистий суп із залишків овочів, іноді з макаронами. М’ясо потрапляло туди рідко, тож страва більше нагадувала гарячу рідину, ніж першу страву.

Картопля-“синюха” — страва із сушеної картоплі, що після варіння ставала сірою та клейкою. Вона була поживною, але несмачною.

“М’ясо білого ведмедя” — солдатський жарт на позначення вареного сала зі шкірою. Калорійна, але неприваблива страва викликала змішані емоції.

Перлівка — ще один символ армійської кухні. Через поспіх її часто недоварювали, тож каша ставала або твердою, або липкою. Багато солдатів після служби роками не могли на неї дивитися.

Бігус — тушкована капуста, яка мала шанс бути смачною, але найчастіше мала різкий запах і подавалася лише “з примусу”.

Під час навчань чи маршів солдати отримували “Норму №9” — сухий пайок. До нього входили галети, тушкованка, консерви з кашею, цукор і чай. Такі пайки мали забезпечити калорії, але не радували смаком і не містили свіжих продуктів.