Звичайні побутові предмети, які в СРСР вважалися ознакою заможності та були предметом заздрощів

У Радянському Союзі володіння певними побутовими речами часто цінувалося нарівні із золотими прикрасами. Те, що сьогодні є звичайною частиною інтер’єру, тоді вважалося дефіцитом та мрією багатьох громадян.

Чи не найголовнішим атрибутом заможної родини був сервант, який займав почесне місце у вітальні. Його полиці використовувалися не стільки для зберігання, скільки для демонстрації головного багатства — кришталю. Різноманітні вази, салатниці та фужери ретельно виставляли на огляд і дбайливо протирали, навіть якщо ними користувалися лише у виняткових випадках, наприклад, на великі свята.

СРСР – символи достатку  

Іншим яскравим символом добробуту був килим, який часто вішали на стіну, а не клали на підлогу. Щоб отримати такий дефіцитний елемент декору, люди були готові стояти у довжелезних чергах. Настінний килим виконував одразу кілька функцій: він не лише демонстрував статус господарів, але й мав практичне значення, слугуючи додатковим утеплювачем та покращуючи звукоізоляцію у типових будинках.

Освітлення також могло вказувати на статус власників квартири. Справжнім предметом гордості вважалася люстра моделі “Каскад”. Ця модель була однією з найбажаніших і найдорожчих, тому її наявність у кімнаті одразу свідчила про високий достаток родини.

Таким чином, предмети, що сьогодні здаються нам абсолютно буденними, у радянських реаліях перетворювалися на справжні символи успіху. Володіння сервізом, килимом чи певною люстрою ставало метою, а їх наявність — приводом для заздрощів сусідів та доказом того, що життя “вдалося”.