Британка Кетлін Річардс розповіла, як провела рік у будинку найвідоміших маніяків Великої Британії, навіть не підозрюючи, що живе поруч із убивцями.

Кетлін Річардс було лише 17, коли вона разом із сестрою зняла кімнату у Фреда та Розі Вестів — подружжя, яке пізніше стало відомим у всьому світі через жорстокі вбивства жінок і дівчат. Сестри шукали дешеве житло, а будинок на Кромвел-стріт здавався їм безпечним і дружнім. “Ніколи не подумаєш, що живеш під одним дахом із убивцями”, — згадує Кетлін.

П’ятдесят років потому вона видала книгу Under Their Roof (“Під їхнім дахом”), щоб нарешті розповісти про рік, проведений у страшному домі, і підтримати інших людей, які пережили насильство. За її словами, у ті часи вона навіть не могла уявити, що в стінах будинку відбуваються жахливі злочини.

Дім із “дірками-очима” та страшною таємницею

Кетлін розповідає, що ще тоді помічала дивні речі: у стінах кімнати були “дірки, схожі на шпигунські”, які вона щоразу намагалася закрити папером або гілками, але зранку вони знову були відкриті. Вона думала, що то пустощі дітей, та тепер розуміє, що її спостерігали. Особливо насторожила її історія сусідки Ширлі Робінсон, яка зізналася, що вагітна від Фреда Веста. Згодом дівчина зникла, і лише роками пізніше з’ясувалося, що її тіло разом із дитиною було поховано у дворі будинку.

Після зникнення Ширлі поведінка Фреда стала загрозливою: він почав домагатися Кетлін, хапати її та лізти до неї в ліжко. Дівчина зрозуміла, що мусить утекти, коли одного дня прокинулася й побачила його поряд із собою. “Я відчула його запах — брудний, важкий, огидний. Було так страшно, що я просто вистрибнула з ліжка й утекла під дощем, у піжамі”, — згадує вона.

Втеча, яка врятувала життя

Кетлін і її сестра тієї ж ночі забрали речі й залишили будинок назавжди. Вона довго картала себе за те, що не пішла до поліції, але тоді ніхто б їй не повірив — усі вважали Вестів “милою родиною”. Коли через роки стало відомо про їхні злочини, жінка відчула шок і провину, бо могла бути наступною жертвою.

Тепер, через півстоліття, 65-річна Кетлін каже, що написання книги стало для неї “звільненням від минулого”. Вона закликає всіх, хто пережив насильство, говорити про це й шукати допомоги: “Я носила це в собі занадто довго. Але мовчання тільки продовжує страждання”.