Вчені з’ясували, що комарі, які переносять малярію, відстежують людей не хаотично, а за складною й точною схемою. Їхній спосіб пошуку жертви виявився значно ефективнішим, ніж просте реагування на тепло тіла.

Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, базується на польових експериментах у Замбії. Науковці спостерігали за поведінкою комарів у великій відкритій клітці та дійшли висновку, що вирішальну роль у “наведенні” відіграє саме людський запах, а не зір чи температура.

Експерименти показали, що комарі здатні вловлювати повітряні хімічні сполуки, які виділяє людське тіло, і цілеспрямовано рухатися за цим слідом. Тепло підключається лише на фінальному етапі — коли комаха вже максимально близько до потенційної жертви.

Команду дослідників очолив науковець Конор МакМеніман зі Школи громадського здоров’я Блумберга. Уночі сотні самок малярійних комарів тестували на підігрітих поверхнях і в контрольованих повітряних потоках. Комахи стабільно обирали запах одних і тих самих людей, повертаючись до них ніч за ніччю.

Окрему увагу вчені приділили складу запахів. Найбільш привабливими для комарів виявилися суміші аміаку, молочної кислоти та коротколанцюгових шкірних кислот. Люди, які виділяли більше цих речовин, приваблювали комах значно сильніше, ніж інші.

Натомість менш привабливі для комарів учасники мали нижчий рівень таких кислот і більше речовин на кшталт евкаліптолу. Дослідники дійшли висновку, що саме запах є головним “навігатором” комарів на великих відстанях, тоді як зір і тепло виконують допоміжну роль лише на завершальному етапі атаки.