Нове масштабне наукове дослідження показало, що риси характеру людини можуть суттєво впливати на тривалість її життя.

Вчені з Університету Лімерика в Ірландії дійшли висновку: тривожність підвищує ризик передчасної смерті, тоді як дисциплінованість і комунікабельність, навпаки, пов’язані з довголіттям. Про це повідомляє Newsweek.

Дослідники проаналізували дані майже 570 тисяч людей із чотирьох континентів, зібрані протягом десяти років. Це одне з найбільших досліджень, присвячених зв’язку між особистісними рисами та смертністю. Автори зазначають, що вплив характеру на ризик смерті можна порівняти з такими чинниками, як рівень доходу, освіта чи соціальний статус.

Найбільш небезпечною рисою виявився нейротизм, який пов’язують із підвищеною тривожністю, емоційною нестабільністю та схильністю до постійного занепокоєння. За результатами дослідження, кожне зростання цього показника на один бал супроводжувалося підвищенням ризику смерті на 3% у будь-який момент часу. Особливо помітним цей ефект був серед молодших дорослих, що вказує на руйнівний вплив тривалого стресу на організм.

Водночас сумлінність — риса, яка включає організованість, самодисципліну та цілеспрямованість, — продемонструвала найпотужніший захисний ефект. Згідно з даними науковців, кожне підвищення рівня сумлінності на один пункт знижувало ризик ранньої смерті на 10%. Це стало найсильнішим позитивним чинником, зафіксованим у дослідженні.

Ще однією рисою, що позитивно впливає на тривалість життя, виявилася комунікабельність. Більш товариські люди мали нижчий ризик передчасної смерті — приблизно на 3% при зростанні показника на один бал. Найчіткіше цей зв’язок простежувався у США та Австралії.

Водночас дослідження майже не виявило стабільного зв’язку між смертністю та такими рисами, як креативність, допитливість чи доброзичливість. Доцент кафедри психології Мар Макгіхан наголосив, що йдеться про відносний ризик, а не про фатальну залежність. А психолог Паріс О’Суйлеабхаїн назвав роботу «новаторською» та зазначив, що її результати можуть вплинути на підходи до політики у сфері громадського здоров’я, адже особистість є «критичним фактором здоров’я та довголіття».