Порядок днів тижня залежить не лише від логіки обліку часу, а й від релігійних та культурних традицій.

В Україні ми звикли рахувати тиждень із понеділка, проте в багатьох англомовних країнах, включно зі США, тиждень історично починається з неділі.

Семиденний тиждень з’явився ще в античності, його використовували халдеї та вавилоняни, а пізніше — греки та римляни.

У римському календарі дні асоціювалися з богами та планетами: неділя відповідала сонцю (бог Сол), понеділок — Місяцю, вівторок — Марсу, середа — Меркурію, четвер — Юпітеру, п’ятниця — Венері, а субота — Сатурну. Сонце, як джерело життя та світла, набуло особливого значення, тож день Сонця став першим днем тижня.

Після завоювань Олександра Македонського євреї, що жили на території його імперії, синхронізували свій семиденний цикл із еллінським календарем. Коли ж у християнстві Христос воскрес «у перший день тижня», це підтвердило статус неділі як початку тижня, адже цей день символізував нове життя та відродження.

Традиція початку тижня з неділі закріпилася у багатьох країнах, які перебували під впливом європейських імперій, включно з США, Південною Америкою, частиною Африки, Індією, Кореєю та Японією. Особливо її підтримувала Британська імперія, що встановила власні стандарти вимірювання часу й довжини.

Сучасний стандарт початку тижня з понеділка з’явився лише в XX столітті. У 1988 році Міжнародна організація зі стандартизації офіційно визначила понеділок першим днем тижня. Це було зручно для планування робочого циклу, адже більшість країн починали трудові дні саме з понеділка.

У Російській імперії та на початку СРСР тиждень теж починався з неділі. Після реформ 1940-х років усі республіки СРСР перейшли на систему з початком тижня в понеділок. Це дозволило полегшити планування та зменшити релігійну символіку у побуті.

Цікаво, що в деяких ісламських країнах тиждень іноді починається з суботи, адже п’ятниця вважається особливим днем для молитви. Таким чином, початок тижня у світі залишається результатом поєднання релігійних традицій, культурних впливів та практичних потреб планування.