Дізнайтеся, чому вчені зафіксували аномальні стрибки радіації на великій глибині та які ризики несе руйнування реактора радянської субмарини

Норвезькі науковці оприлюднили результати багаторічного моніторингу радянського атомного підводного човна К-278 «Комсомолець», який затонув у 1989 році.

Згідно з останніми даними, корпус судна поступово руйнується, що призводить до періодичних викидів радіоактивних ізотопів у навколишнє середовище. На глибині близько 1680 метрів, де спочиває субмарина, дослідники зафіксували видимі шлейфи забруднення, що виходять безпосередньо з реакторного відсіку та вентиляційних систем, пише Крапка.Медіа.

Аналіз проб води, відібраних поблизу місця катастрофи, шокував дослідників рівнем концентрації небезпечних речовин. Вміст стронцію та цезію в безпосередній близькості до уламків перевищує типові показники для Норвезького моря у 400 та 800 тисяч разів відповідно. Окрім цього, у зразках виявлено сліди урану та плутонію, що свідчить про активну корозію ядерного палива всередині реактора, який деградує під впливом солоної води та високого тиску.

Попри лякаючі цифри, радіоекологи зазначають, що радіонукліди швидко розчиняються у величезних об’ємах морської води, тому вже на невеликій відстані від човна рівень радіації різко падає. Цікаво, що дві ядерні торпеди, які також пішли на дно разом із судном, поки що залишаються герметичними завдяки ізоляційним роботам, проведеним ще у дев’яностих роках. Це дозволяє уникнути масштабного витоку плутонію, який міг би мати катастрофічні наслідки для всього арктичного регіону.

Дослідження підводних організмів, таких як губки, корали та актинії, що оселилися прямо на металевому корпусі «Комсомольця», не виявило серйозних генетичних деформацій. Хоча в тканинах цих істот зафіксовано незначне підвищення рівня цезію, загальна екосистема батипелагічної зони поки що справляється з локальним забрудненням. Проте вчені попереджають, що це лише питання часу, адже фізична цілісність субмарини неминуче погіршується з кожним роком.

Складні умови та величезна глибина роблять будь-які операції з підйому чи додаткової консервації реактора фактично неможливими за нинішніх технологій.