Дракони століттями залишаються героями легенд і казок, де їх зображують величезними крилатими рептиліями, здатними дихати вогнем. Однак науковці не мають доказів, що на Землі колись існувала тварина, яка повністю відповідала б такому образу.

Водночас у природі справді були істоти, які мали окремі риси міфічних чудовиськ. Про це пише видання FODMAP Everyday.

Одними з найбільш схожих на драконів доісторичних тварин були птерозаври — літаючі рептилії, які жили в ту саму епоху, що й динозаври. Деякі з них були невеликими, тоді як розмах крил велетенських аждархід, зокрема кецалькоатля, за оцінками вчених, сягав приблизно 10-11 метрів. Проте їхні крила мали іншу будову: літальна перетинка кріпилася переважно до надзвичайно довгого четвертого пальця.

Інші характерні риси драконів також мають аналоги у природі. У минулому існували гігантські динозаври та морські рептилії, а сучасний комодський варан може виростати приблизно до трьох метрів. Проте поєднання величезного тіла, важкої броні, потужних кінцівок і здатності літати створювало б серйозні біологічні труднощі. Така тварина мала б бути достатньо легкою для польоту, попри значні розміри.

Найменш реалістичною рисою легендарних драконів дослідники вважають здатність дихати вогнем. Жодної тварини, яка могла б видихати полум’я, науці не відомо. Водночас деякі організми використовують незвичайні хімічні механізми захисту. Наприклад, жук-бомбардир змішує речовини у спеціальній камері та викидає гарячий їдкий струмінь, температура якого може наближатися до 100 градусів. Однак створення справжнього вогняного струменя потребувало б механізму, який не завдавав би шкоди самій тварині.

Походження легенд про драконів може бути пов’язане зі знайомством людей зі зміями, крокодилами та великими ящірками, а також із давніми знахідками скам’янілостей. Рештки великих вимерлих тварин могли сприймати як докази існування чудовиськ. Водночас образи драконів у різних культурах суттєво відрізняються — від водяних змієподібних істот до крилатих вогнедишних монстрів.

Ще одна проблема класичного образу дракона — шість кінцівок: чотири лапи та двоє крил. У хребетних тварин така будова не зустрічається, адже крила птахів, кажанів і птерозаврів утворилися з передніх кінцівок. Крім того, якби велетенські дракони справді жили поруч із людьми, вони мали б залишити кістки, зуби, яйця або інші викопні сліди. Таких доказів досі не виявлено.