У спекотні літні дні рятуватися від спраги холодним квасом або соком — знайома справа для багатьох. Але чи замислювалися ви коли-небудь, що насправді ховалося у тих масивних бочках на вулицях радянських часів.

Письменник та журналіст Павло Бондаренко у своєму блозі розповів все про “освіжаючий” напій часів Союзу. 

На відміну від сучасних розливних напоїв, які подаються в одноразовому посуді та зазвичай мають чітко визначений склад та термін придатності, квас з бочки мав дещо сумнівну репутацію.

Квас наливали у різну тару покупців, включаючи банки з-під огірків та поліетиленові пакети, що не завжди гарантувало чистоту та гігієнічність.

Бочки з квасом часто стояли на сонці годинами, втрачаючи свою прохолоду і ризикуючи зіпсуватися.

Миття бочок та багаторазового посуду не завжди відповідало належним стандартам, що могло призводити до поширення інфекцій.

Існувала думка, що квас з бочки мав кращий смак та якість, порівняно з сучасними аналогами. Проте, за цим твердженням часто ховалася певна містифікація.

Рецепти квасу могли відрізнятися залежно від виробника, але загалом вони не були чітко регламентовані. Продавці нерідко розводили напій водою (може навіть з річки), щоб збільшити обсяг та отримати більший прибуток.