У більшості країн світу стандартом є метрична система з метрами, кілограмами та градусами Цельсія.

США ж понад два століття користуються власною системою вимірювань — дюймами, фунтами, галонами та градусами Фаренгейта. Багато хто вважає це проявом упертості американців, але причина значно складніша і пов’язана з історією та економікою країни.

Сучасна американська система походить від британської «імперської» XVIII–XIX століть. Колоністи перейняли її ще до здобуття незалежності, і після 1776 року продовжили використовувати звичні одиниці в торгівлі, будівництві та промисловості. Відмінності від метричної системи стосуються довжини, ваги, об’єму та температури: наприклад, 1 миля = 1,609 км, 1 фунт = 454 г, температура замерзання води у Фаренгейті — 32°F.

У США неодноразово намагалися перейти на метричну систему. Найсерйозніша спроба відбулася у 1975 році за президентства Джеральда Форда, коли метрична система була оголошена «переважною» в торгівлі. Однак впровадження залишалося добровільним, створені органи реформи швидко закрили, і масового переходу не відбулося.

Основною причиною збереження імперських одиниць є економічна доцільність. Перехід на метричну систему потребував би значних витрат: потрібно було б перевести фабрики, стандарти, виробничі процеси та навчальні програми. Швидкий розвиток економіки США у XIX–XX століттях ще більше ускладнив це, адже масштаби промисловості та технологій були величезними, і все функціонувало за старою системою.

Ще однією причиною є культурна особливість американців — любов до свободи та опір надмірним державним обмеженням. США історично сформувалися як нація бунтарів, чутливих до будь-якого контролю.

Заборони та регуляції часто сприймалися як втручання в особисту свободу, що ускладнювало впровадження нових стандартів, навіть якщо вони логічно вигідні.