Листівка, яку італієць Орландо Делл’Андреа написав дружині Кармелі ще під час Другої світової війни, нарешті потрапила до адресатів через 82 роки.

Чоловік надіслав її 5 червня 1944 року, перебуваючи в німецькому таборі для військовополонених, однак повідомлення так і не дійшло до дружини. Знайти рідних автора та повернути їм історичний документ вдалося завдяки досліднику й колекціонеру Паскуале Алессандро Кампо. Про це повідомляє Antena 3 CNN.

Кампо займається пошуком нащадків італійських військових, які перебували в полоні під час війни. Він знаходить старі листи та листівки на блошиних ринках, встановлює особи їхніх авторів і намагається відшукати їхні родини. Для цього дослідник використовує сторінку у Facebook під назвою «La posta torna a casa», що перекладається як «Кореспонденція повертається додому».

Щоб розшукати родичів Орландо, він опублікував повідомлення у групі «Son da Selva». На нього відгукнулася Мартіна Паллуа, яка впізнала ім’я свого прадіда. «Не потрібно й казати, що мене охопили здивування, хвилювання та цікавість», – поділилася жінка. Де саме знайшли листівку, наразі невідомо.

У посланні від 5 червня 1944 року Орландо підтвердив, що отримав листа від Кармели, датованого 11 травня. Він розповів про своє становище та згадав брата Арнальдо, який також перебував на фронті. Водночас чоловік зазначив, що не мав можливості підтримувати з ним зв’язок. Наприкінці листівки військовополонений намагався заспокоїти дружину та запевнити її, що з ним усе буде добре.

«Не хвилюйся, не турбуйся за мене; я впораюся, як роблю це завжди. Безліч поцілунків і найкращі побажання тобі та нашим дорогим малюкам. Орландо», – написав він.

Мартіна розповіла, що її прадід помер за три роки до її народження. У родині нечасто згадували про війну, а сам Орландо, за словами близьких, був небагатослівним і не любив розповідати про пережите. Його дружину Кармелу жінка пам’ятає з дитинства. Вона знала, наскільки важким для прабабусі було очікування чоловіка з війни: та залишилася вдома з двома маленькими дітьми й не знала, чи побачить його знову.

Навесні 1945 року Делл’Андреа зміг вибратися з полону після двох спроб утечі. Перша виявилася невдалою, однак під час другої чоловікові вдалося розпочати небезпечну дорогу до рідного селища Сельва-ді-Кадоре в Доломітових Альпах.

За сімейними спогадами, дорогою він переходив річки, хоча не вмів плавати, а частину маршруту подолав потягом у цивільному одязі. Під час подорожі йому навіть довелося перебувати поруч із німецьким офіцером. Поблизу Кортіни Орландо ледь не загинув, після чого продовжив шлях пішки.

Коли чоловік нарешті повернувся додому, власні діти не впізнали його. Після пережитого в полоні він був брудним, хворим і вкритим вошами, тому діти злякалися незнайомця. За спогадами родини, умови в таборі були настільки тяжкими, що військовополонені іноді шукали залишки їжі навіть у собачих мисках.

Мартіна Паллуа отримала послання 13 жовтня – саме тоді, коли вирішила повернутися до рідного селища Сельва-ді-Кадоре після 15 років життя в Санта-Лучія-ді-П’яве. Жінка сприйняла цей збіг як особливий знак. За її словами, листівка допомогла відновити історію прадіда, якого вона ніколи не знала особисто, та більше дізнатися про його долю.

Крім того, повернення документа стало нагодою згадати минуле для 87-річного двоюрідного дідуся Мартіни – Арріго, сина Орландо.