Пухирчаста плівка, яку сьогодні використовують для пакування крихких речей, спочатку створювалася зовсім не для цього.
У 1957 році інженер Альфред Філдінг і швейцарський винахідник Марк Шаванн хотіли виготовити фактурні пластикові шпалери. Однак під час експерименту між двома шарами пластику утворилися повітряні кишені, які стали основою майбутнього винаходу.
Перша спроба знайти матеріалу застосування виявилася невдалою. Винахідники навіть розглядали можливість використовувати його для теплоізоляції теплиць, але ця ідея також не принесла успіху. У 1960 році вони заснували компанію Sealed Air і продовжили шукати призначення для своєї розробки.
Справжня популярність прийшла завдяки комп’ютерній техніці. Коли компанія IBM представила комп’ютер IBM 1401, виникла потреба в надійному пакуванні дорогого обладнання. Пухирчаста плівка добре захищала техніку від ударів під час транспортування, тому IBM стала одним із перших великих замовників матеріалу.
Згодом з’явилися й нові різновиди плівки. У 2016 році Sealed Air представила Bubble Wrap IB — матеріал зі сполученими повітряними камерами. Його доставляють у ненадутому вигляді, а повітрям наповнюють уже на підприємстві.
За даними компанії, одна вантажівка ненадутої плівки могла вмістити обсяг, еквівалентний 36 вантажівкам звичайного пакувального матеріалу. Це дозволяє скоротити витрати на перевезення та зберігання. Водночас традиційна пухирчаста плівка й досі залишається популярним засобом захисту крихких речей.