У радянські часи паркет став одним із найпоширеніших підлогових покриттів, і багато хто цікавиться, чому будівельники обирали саме його. Однак сьогодні питанням також є те, як можна оновити старий паркет самостійно, адже він часто втрачає вигляд. У цьому матеріалі ми розглянемо історичні причини вибору паркету та основні поради з його реставрації.

Паркетна підлога почала використовуватися ще до радянської епохи — з XVI століття в будинках аристократії вже з’являлися підлоги у вигляді “ялинки” з дубових клепок. Масове застосування паркету в СРСР було пов’язане з необхідністю швидкого будівництва житла для міського населення. Лінолеум також розглядався як варіант, проте його виробництво не було достатньо розвинутим. Натомість у країні діяли близько 80 паркетних фабрик, що робило цей матеріал доступнішим.

Радянський паркет виготовляли з відходів деревини, що здешевлювало його виробництво. Проте мешканці квартир часто скаржилися на його низьку якість, але завдяки циклюванню та лакуванню він міг слугувати десятиліттями. Не всі регіони мали доступ до паркету — у віддалених областях частіше використовували дерев’яні дошки або лінолеум, який стелили просто на бетон.

Старий паркет потребує регулярного оновлення, особливо якщо він зазнав пошкоджень чи втратив вигляд. Для реставрації потрібно зрізати верхній шар деревини циклею, заповнити тріщини шпаклівкою, відшліфувати підлогу наждачним папером і покрити лаком. Після циклювання можна змінити відтінок підлоги, обравши лак світлішого або темнішого кольору.