У Радянському Союзі, де дефіцит товарів диктував моду, мохеровий шарф став справжнім символом елегантності та статусу. Цей аксесуар, популярний у 70-80-х роках, був виготовлений із козячої вовни, що забезпечувала його легкість і теплоту.

Чому мохеровий шарф став культовим

Символ статусу. Мохеровий шарф вважався предметом розкоші. Його володіння свідчило про достаток і престиж власника.

Якість і стиль. Шарфи відзначалися високою якістю, а їхній зовнішній вигляд ідеально доповнював образ радянського чоловіка у зимовому пальті та шкіряних рукавичках.

Дефіцит і престижність. Придбати мохеровий шарф було непросто – їх купували “по блату” або з-під прилавка. Особливо цінувалися імпортні вироби з Югославії, Польщі чи Фінляндії.

Попри популярність, мохеровий шарф мав значний мінус – його ворсинки дратували шкіру. У морозні дні, коли шарф натягували до самого носа, дискомфорт ставав особливо помітним. Однак прагнення виглядати модно переважало будь-які незручності.

Сьогодні ці шарфи можна знайти хіба що в старих скринях, як згадку про часи, коли одяг міг розповісти про статус більше, ніж посада чи зарплата. Навіть після десятиліть вони залишаються частиною історії радянської моди.