Взаємодія з котами часто відкриває дивовижні, а інколи й незрозумілі моменти в їхній поведінці. Кожен рух, погляд чи звичка цих тварин має своє значення, що коріниться в інстинктах, пошуку комфорту або є способом комунікації. Хоча науковці ще продовжують вивчати всі аспекти котячої поведінки, значна частина їхніх звичок вже отримала пояснення, вказуючи на внутрішній стан тварини – від відчуття безпеки до наявності певних проблем.

Спілкування та прояв почуттів

Деякі котячі звички прямо вказують на їхнє бажання взаємодіяти з вами. Наприклад, коли кіт вистрибує на стіл або лягає просто на вас під час вашої зайнятості, це його спосіб привернути увагу, ніби кажучи: “Зупинись і приділи час мені”. Водночас коти відомі своєю незалежністю: якщо кіт ігнорує ваш поклик, це не означає, що він не знає свого імені. Це радше прояв їхнього характеру та прагнення підійти до вас тоді, коли вони самі цього забажають, демонструючи прихильність на власних умовах.

Іншим проявом комфорту та довіри є “масажування” лапками м’яких поверхонь або тіла людини – звичка, що збереглася з малюкового віку, коли таким чином стимулювалося виділення молока матері. Експерти вважають, що ця поведінка свідчить про відчуття щастя або є способом зняття стресу. Також коти часто обнюхують своїх власників, підходячи, наприклад, до рук чи обличчя. Це їхній спосіб впізнати знайомий і заспокійливий запах, переконатися, що це саме ви, після чого вони відчувають себе більш розслаблено та комфортно поруч з вами.

Інстинкти та незвичні дії

Деякі інстинктивні прояви можуть виглядати незвично або навіть турбувати. Наприклад, якщо кіт починає гризти або жувати предмети, які не є їжею (як-от пластик), це може бути ознакою стану, відомого як піка. За словами експертів, така поведінка може вказувати на стрес, тривожність або можливий дефіцит поживних речовин і вимагає консультації ветеринара, оскільки може бути небезпечною для травлення. Іншим інстинктивним, хоч і не завжди приємним для людини, проявом є принесення “подарунків” у вигляді спійманої здобичі. Ця звичка походить від поведінки кішки-мами, яка приносила їжу кошенятам. Таким чином кіт може виражати вдячність або просто прагнути привернути вашу увагу.

Схильність ховатися в невеликих, тісних місцях також є глибоко вкоріненим інстинктом. У дикій природі такі місця слугували схованками від хижаків, і домашні коти зберігають це прагнення до безпечних, закритих просторів, навіть якщо поруч є зручні лежанки. Інколи цей інстинкт реалізується через раптові, неконтрольовані “сплески” активності, коли кіт на повній швидкості носиться по оселі. Це свідчить про надлишок невитраченої енергії, що є нормальним для домашніх котів, які не мають можливості полювати. Часті такі прояви можуть вказувати на потребу в активніших іграх для розрядки.

Сигнали про стан та настрій

Розуміння настрою та стану кота можливе через спостереження за його фізичними сигналами. Зокрема, рухи та положення вух є важливим індикатором: вуха спрямовані вперед – кіт спокійний та зацікавлений; сіпаються вперед-назад – тварина збуджена або насторожена; притиснуті назад чи до голови – свідчать про нервозність або готовність до оборони/агресії. Іншим потенційно важливим сигналом може бути раптова зміна звички закопувати екскременти в лотку – інстинктивна дія, що допомагає приховати свій слід. Якщо кіт раптом припиняє це робити, це може вказувати як на проблеми з самим лотком (наприклад, чистота), так і на тривожність або навіть бути ранньою ознакою нездужання, що вимагає уваги.