Вікна здавна асоціювалися в народних віруваннях із чимось сакральним і навіть містичним. Наші пращури вірили, що крізь вікно можна не лише бачити світ, а й відкрити двері у потойбіччя. Тому існували численні прикмети, які застерігали — у певні моменти краще триматися подалі від вікна, аби не впустити у дім біду.

Згідно з народними віруваннями, після заходу сонця по землі ходить нечиста сила, і саме через вікно вона може проникнути до людської оселі. Особливо остерігалися нічного виглядання вагітні жінки, діти та люди з розладом психіки — вважалося, що вони найбільш вразливі до впливу потойбічного зла.

Ще одне застереження стосується повного Місяця. У народі вірили: «Якщо жінка визирне у вікно в повню — втратить свою вроду, яку “висмокче” Місяць».

Також вагітним не дозволяли навіть дивитися на Місяць — вважалося, що дитина народиться слабкою або хворою. Якщо ж спати біля незаштореного вікна під час повні, то, за повір’ями, можна на тиждень втратити сон і навіть везіння.

Особливо лякали людей прикмети, пов’язані зі смертю. У народі вважали, що душа померлого після смерті ще деякий час перебуває поруч з тілом, тож якщо під час похорону дивитися у вікно, можна побачити її — і це надзвичайно небезпечно. «Душа померлого може “прилипнути” до живої людини й потягти її за собою», — йдеться в повір’ї.

До того ж вікно в момент похорону ніби «примножує» біду — через нього у дім може прийти нове лихо.

Грозу наші предки вважали проявом божественної сили. Згідно з віруванням, саме в цей час «Святий Ілля мчить небом на вогняній колісниці, виганяючи нечисту силу». Та якщо хтось у цей момент вигляне у вікно, то розігнані злі духи можуть шукати, де сховатися — і вибрати саме людину, яка не злякалася заглянути на вулицю.