На великих висотах Тибетського нагір’я, де рівень кисню в повітрі суттєво знижений, людські спільноти змогли не лише вижити, а й успішно розвиватися.

Як зазначає видання Știrile PRO TV, за понад 10 тисяч років життя в таких умовах організми місцевих жителів зазнали помітних еволюційних змін.

У більшості людей перебування в умовах низького вмісту кисню викликає гіпоксію — стан, коли тканини отримують недостатньо кисню. Для альпіністів це часто проявляється як висотна хвороба, однак мешканці високогірних регіонів виробили природні адаптації, які дозволяють їм ефективніше використовувати кисень.

Американська антропологиня Синтія Белл зазначає, що адаптація до висотної гіпоксії є одним із найяскравіших прикладів людської еволюційної різноманітності. За її словами, організм людей у цих регіонах навчився значно ефективніше транспортувати кисень до тканин навіть у розрідженій атмосфері.

У дослідженні, опублікованому у 2024 році, вчені проаналізували жінок, які все життя прожили в Непалі на висоті понад 3500 метрів. Загалом було обстежено 417 учасниць віком від 46 до 86 років, у яких зафіксували кількість народжених дітей, а також низку фізіологічних показників, пов’язаних із транспортуванням кисню.

Результати показали, що жінки з найвищим репродуктивним успіхом мали не екстремальні значення гемоглобіну, а середні. Водночас саме у них спостерігалося краще насичення крові киснем, що дозволяло організму ефективніше забезпечувати тканини без надмірного навантаження на серце.

Вчені також виявили, що ці жінки мали вищу швидкість кровотоку через легені та особливості серця, зокрема ширший лівий шлуночок. У сукупності це покращувало доставку кисню по організму, що дало еволюційну перевагу в умовах розрідженого повітря.

На результат впливали не лише фізіологічні, а й соціальні фактори, зокрема вік початку народження дітей та тривалість репродуктивного періоду. Водночас саме біологічні адаптації відіграли ключову роль у здатності мешканців високогір’я виживати та передавати ці особливості наступним поколінням, що є прикладом постійного природного відбору.