Поширена думка про те, що людина під час брехні уникає зорового контакту, може бути хибною.

Нове дослідження науковців Ульмського університету в Німеччині показало, що люди, які приховували правду, навпаки, довше дивилися на співрозмовника та рідше моргали. Результати роботи опублікували в науковому журналі PLOS ONE.

У дослідженні взяли участь 36 дорослих добровольців. Їм запропонували гру з картами, під час якої інша людина — менталіст — мала вгадати їхній вибір. Частина учасників чесно показувала обрану карту, інші приховували її або намагалися переконати співрозмовника, що вибрали іншу.

Під час експерименту спеціальні окуляри фіксували рухи очей, розмір зіниць і частоту моргання. З’ясувалося, що під час приховування інформації люди рідше кліпали та довше затримували погляд на співрозмовнику. Найпомітніше це проявлялося, коли вони дивилися на людину, яка намагалася вгадати їхній вибір.

Науковці також зафіксували розширення зіниць, коли учасники впізнавали таємно обрану карту. Однак ця реакція не обов’язково свідчить про обман, адже може бути пов’язана з концентрацією уваги та розумовим навантаженням.

Дослідники звернули увагу й на швидкість відповідей. Коли учасникам ставили запитання, на які потрібно було відповісти «так» або «ні», неправдиву відповідь вони давали приблизно за дві секунди. На правдиву витрачали трохи більше ніж одну секунду.

Водночас науковці застерігають від поспішних висновків. Експеримент проводили в лабораторних умовах, а кількість учасників була невеликою. До того ж звичайне спілкування відрізняється від спеціально організованого тестування.

Отже, тривалий зоровий контакт, рідше моргання або розширені зіниці самі по собі не доводять, що людина говорить неправду. Ці реакції можуть відображати увагу, хвилювання чи розумове напруження. Для достовірного визначення обману недостатньо спиратися лише на поведінку очей.