У період Холодної війни Радянський Союз реалізував один із найнестандартніших військових проєктів у космосі.

Як пише IFLScience, у 1975 році на орбітальній станції «Салют-3» було встановлено автоматичну гармату, яку після завершення місії екіпажу випробували в умовах космосу. Цей експеримент став першим і, за наявними даними, єдиним підтвердженим випадком застосування артилерійської зброї на орбіті.

Випробування відбулося того ж року, коли американські астронавти та радянські космонавти здійснили історичне стикування кораблів «Аполлон» і «Союз», що символізувало певне покращення відносин між двома державами.

Однак, попри дипломатичні жести, космічне суперництво між США та СРСР тривало, а обидві країни розглядали можливість потенційного військового протистояння за межами Землі.

Як стало відомо згодом, на станції «Салют-3» встановили 23-міліметрову автоматичну гармату, створену на основі озброєння надзвукового бомбардувальника Ту-22. Після того як екіпаж залишив станцію, 24 січня 1975 року зброю дистанційно привели в дію.

За однією з версій, її планували використовувати не для знищення супутників, а як засіб захисту станції від можливого захоплення або несанкціонованого стикування чужого космічного апарата.

Під час експерименту виявилося, що практичне використання гармати в космосі має серйозні обмеження. Для наведення на ціль необхідно було повертати всю орбітальну станцію, що значно ускладнювало процес. Крім того, навіть попри роботу двигунів корекції, віддача після пострілу помітно впливала на стабільність 20-тонної станції.

Попри технічні труднощі, випробування визнали успішним. Водночас експерти зазначають, що така зброя навряд чи могла бути ефективною в реальних бойових умовах через невелику дальність дії та ризики її використання під час перебування екіпажу на борту.