Фахівці з’ясували, що надмірна вдячність часто сигналізує про тривожність, страх конфліктів та низьку самооцінку

Звичка постійно висловлювати вдячність навіть у найпростіших життєвих ситуаціях традиційно вважається ознакою хорошого виховання та гарних манер. Проте фахівці в галузі ментального здоров’я зазначають, що за такою поведінкою в дорослому віці нерідко ховаються глибокі внутрішні переживання та тривожність. Психотерапевти пояснюють, що автоматичне «дякую» може виступати засобом психологічного самозахисту, покликаним зменшити внутрішній дискомфорт людини.

Дослідники зазначають, що коріння цієї проблеми зазвичай сягає дитячого віку, коли дитину привчають асоціювати бездоганну слухняність та слова вдячності з отриманням любові й схвалення від дорослих. З часом такий патерн перетворюється на невіддільну частину особистості, через що людина починає висловлювати подяку просто для того, щоб не здаватися вимогливою, нав’язливою чи невдячною. Замість щирої вдячності це слово часто транслює приховане прохання не гніватися або свідчить про страх стати для когось обтяжливим чи незручним.

Подібна модель поведінки особливо притаманна людям, які прагнуть заслужити прихильність оточення через постійне намагання догодити іншим. Вони виявляють надмірну чутливість до емоційних реакцій співрозмовників і намагаються завчасно згладити будь-які потенційні гострі кути. Ба більше, такі особистості відчувають сильний дискомфорт і навіть провину, якщо випадково забувають подякувати в листуванні або під час буденної розмови.

Водночас науковці з Каліфорнійського університету в Берклі наголошують, що сама по собі вдячність позитивно впливає на емоційний стан, якщо вона є щирою та допомагає помічати хороше навколо. Проте межа між здоровою ввічливістю та нав’язливим прагненням догодити стає помітною тоді, коли людина втрачає контроль над цим процесом. Якщо виникає непереборний страх здатися неввічливим чи нездатність надіслати просте текстове повідомлення без кількох згадок про вдячність, це сигналізує про внутрішній дисбаланс.

Для того щоб вибудувати здорове ставлення до власних кордонів, психологи рекомендують щоразу перед автоматичним промовлянням слів подяки робити коротку паузу. Корисно поставити собі запитання, чи є це почуття справжнім, чи це лише намагання уникнути негативної реакції іншої сторони. Фахівці радять робити вдячність конкретнішою та вчитися приймати безкорисливу підтримку від близьких без нав’язливого бажання негайно відпрацювати або компенсувати зроблене добро.