Перерозподіл величезних мас води у водосховищах здатний незначно змінювати обертання планети, однак для людини цей ефект практично непомітний

Китай будує у Тибеті масштабний гідроенергетичний комплекс “Медог” на річці Ярлунг-Цангпо, яка далі протікає територіями Індії та Бангладеш як Брахмапутра. Потужність майбутньої ГЕС має становити близько 60 ГВт, а після завершення будівництва вона зможе виробляти до 300 млрд кВт·год електроенергії на рік.

Про можливий вплив таких мегапроєктів на планету заговорили ще після появи китайської греблі “Три ущелини”. Її водосховище утримує десятки мільярдів тонн води, а переміщення такої маси змінює її розподіл на Землі. За оцінкою NASA, заповнення водосховища може збільшувати тривалість доби приблизно на 0,06 мікросекунди та зміщувати положення земної осі приблизно на 2 см.

Фізичний принцип можна порівняти з фігуристом, який змінює швидкість обертання, розводячи або притискаючи руки до тіла. Коли величезна кількість води переміщується та накопичується в іншому місці, дещо змінюється момент інерції Землі, а разом із ним – швидкість її обертання. Водночас ефект настільки малий, що людина не здатна його відчути.

Нова ГЕС “Медог” матиме значно більшу проєктну потужність, ніж “Три ущелини”, однак це саме по собі не означає пропорційно сильнішого впливу на обертання планети. Для таких розрахунків важливі обсяг і розташування переміщеної води, а публічних наукових оцінок щодо конкретного впливу нового об’єкта на тривалість доби наразі недостатньо.

Значно серйозніші питання навколо проєкту стосуються екології та водної безпеки. Індія та Бангладеш залежать від вод Брахмапутри, тому масштабна ГЕС у верхів’ях річки викликає занепокоєння через можливі зміни режиму стоку. Додатковими ризиками є висока сейсмічна активність Тибетського плато, загроза зсувів та вплив будівництва на місцеві екосистеми. Тож зміни обертання Землі залишаються цікавим фізичним ефектом, але не головною потенційною проблемою мегапроєкту.