Секрет стародавнього матеріалу може полягати не лише у вулканічній сировині, а й в особливій технології змішування компонентів

Дослідники встановили, що виняткова довговічність римського бетону пов’язана з його складом і способом виготовлення. Про нові висновки щодо стародавнього будівельного матеріалу пише Libertatea.

Римляни поєднували вапно з пуцоланом — вулканічним матеріалом, який вступав у хімічні реакції та зміцнював суміш. Аналіз зразків також указав на використання негашеного вапна під час «гарячого змішування», що спричиняло виділення тепла та утворення багатих на кальцій включень. Дослідження опубліковане в Science Advances.

Кальцієві частинки могли забезпечувати бетону здатність до часткового самовідновлення. Коли вода потрапляла в невелику тріщину, вона розчиняла доступні сполуки кальцію, після чого утворювався карбонат кальцію, який поступово заповнював пошкодження.

Особливу стійкість демонструють давньоримські споруди, що контактували із солоною водою. Реакції між пуцоланом і мінералами сприяли появі тобермориту та філіпситу, які з часом додатково зміцнювали матеріал і підвищували його опір морській ерозії.

Під час експерименту сучасні зразки, виготовлені методом гарячого змішування з негашеним вапном, закрили штучні тріщини приблизно за два тижні, тоді як контрольний бетон без цього компонента не відновився. Науковці вважають, що відтворення давньоримської технології може допомогти створювати довговічніші будівельні матеріали.