Століттями вважалося, що страуси ховають голову в пісок, коли відчувають небезпеку. Цей образ навіть ліг в основу фразеологізму, який означає страх перед проблемами. Однак, як з’ясувалося, це — помилка, що походить від зауважень стародавнього натураліста Плінія Старшого, який, спостерігаючи за страусами, описав їхню поведінку як «приховування» в кущах.

Насправді страуси не заривають голову в землю. Часто це оманливе враження виникає, коли страуси доглядають за своїми яйцями, які вони відкладають у неглибокі ямки в піску. Щоб забезпечити яйцям рівномірне тепло, батьки декілька разів на день перевертають їх, нахиляючись низько до землі.

Також страуси більшу частину часу тримають голову близько до землі, бо шукають їжу. У природі вони стикаються з численними хижаками, як-от леви та леопарди, і в разі загрози не ховаються, а намагаються втекти, розвиваючи швидкість до 70 км/год. Якщо ж утекти не виходить, вони притискаються до землі, щоб злитися з оточенням.

Завдяки цим адаптаціям страуси успішно захищаються від ворогів, покладаючись на швидкість та хитрість, а міф про їхню «голову в піску» залишається лише помилкою спостережень минулого.