Новий аналіз ДНК, якому 2000 років, підтверджує історичні свідчення про значний вплив жінок у доісторичній Британії, зокрема в епоху залізного віку. Це дослідження, опубліковане в журналі Nature, ставить під сумнів попередні скептичні погляди на давньоримські описи британського суспільства.

Дослідники проаналізували ДНК 55 осіб з поховання дуротригів у Вінтерборні, Кінгстон, а також з двох сусідніх кладовищ. Вони досліджували мітохондріальну ДНК (успадковується від матері) та Y-хромосому (успадковується від батька), щоб відстежити материнські та батьківські лінії. Результати показали, що понад дві третини похованих у Вінтерборні походять від однієї материнської лінії.

Це відкриття свідчить про явище матрилокальності, коли чоловіки переїжджали до громад своїх дружин після одруження, а земля, ймовірно, передавалася по жіночій лінії. Такий тип суспільної організації є рідкісним у сучасному світі, але, як показує дослідження, міг бути поширеним у доісторичній Європі. Аналіз геномів людей зі 156 цвинтарів по всій Європі підтвердив наявність матрилокальності в шести різних місцях, усі з яких знаходяться в Англії залізного віку.

Ці генетичні дані підтверджують історичні свідчення, залишені Юлієм Цезарем та іншими римськими авторами, які описували правління жінок у Британії, включаючи відомих королев-войовниць Боудікку та Картімандую. Раніше історики схилялися до думки, що римляни могли перебільшувати роль жінок у британському суспільстві. Проте, нові археологічні та генетичні дослідження підтверджують значний вплив жінок на різні сфери життя в епоху залізного віку.