Науковці з лабораторії BARKS в Угорщині вирішили глибше вивчити здатність собак до мовного спілкування. Їхнє дослідження не лише стосується поведінки тварин, а й допомагає зрозуміти, як могла формуватися мова у людини. Дослідники вивчають, які когнітивні, анатомічні та соціальні передумови є необхідними для виникнення мовлення.

Собаки виявляють високий рівень слухового сприйняття: вони розуміють знайомі слова, реагують на голос господаря, розпізнають інтонації. Їхня комунікація включає тонкі сигнали — зорові, слухові та нюхові. Крім того, собаки здатні на контроль гортані й можуть видавати широкий спектр звуків, хоча й не таких складних, як у людей.

Основна перешкода — не лише фізична будова, а й відсутність потреби у мовленні. Собаки вже чудово справляються з комунікацією — у зграї чи з людьми — без слів. Вони ефективно координуються за допомогою мови тіла, поглядів і звуків, тому в них просто не було еволюційного стимулу для розвитку мови.

Навіть попри деякі фізичні й розумові передумови, вчені застерігають від спроб змусити собак говорити. Це може мати не лише етичні наслідки, а й порушити природні зв’язки між людьми та тваринами. Як зазначають дослідники, собака, яка говорить, могла б викликати відчуття тривоги — подібно до роботів, які занадто схожі на людей, але не є ними.