У німецькому селі Ферсте (Нижня Саксонія) науковці встановили, що родина місцевого жителя Манфреда Хухтгаузена мешкає там безперервно вже близько трьох тисячоліть — приблизно 120 поколінь. Про це повідомило видання BILD.

Колишній учитель технічного училища знав, що його рід завжди вважався старожилами села. Проте чоловік навіть не підозрював, що його предки жили на цій землі ще в добу бронзи — всього за два кілометри від його сучасного дому.

Історія відкриття почалася випадково у 1980 році. Тоді археологи натрапили на залишки близько 60 людей у печері Ліхтенштейн неподалік Ферсте. Загалом було знайдено понад 4200 кісток і фрагментів, датованих приблизно 1000 роком до нашої ери.

Поряд із рештками археологи виявили бронзові прикраси, керамічні вироби, кістки тварин, насіння квітів і залишки тканини. Це вказувало на наявність складних поховальних обрядів.

Директор музею Höhlen ErlebnisZentrum у Бад-Грунді доктор Брігітте Моріц пояснила, що померлих спочатку ховали в іншому місці, а потім переносили до печери для «повторного поховання» — ритуалу, який символізував подорож у потойбічний світ. Сліди вогнища вказували на проведення обрядів біля останків.

У 2007 році генетики Геттінгенського університету змогли розшифрувати ДНК із давніх останків. Вони запросили жителів Ферсте здати зразки слини для порівняння. Серед 120 добровольців був і Манфред Хухтгаузен.

Через дев’ять місяців чоловік отримав офіційне підтвердження: його генетичний код збігається з ДНК людей, знайдених у тій самій печері. «Я спершу подумав, що це помилка, але результати виявилися правильними», — розповів він журналістам.

За словами докторки Моріц, давні мешканці регіону, ймовірно, займалися торгівлею сіллю. Дослідження показали, що на їхніх кістках немає слідів важкої фізичної праці, травм чи насильства.

Завдяки аналізу ДНК учені навіть змогли відтворити зовнішність стародавніх людей — вони мали подібний зріст, колір волосся та очей, як і нинішні мешканці Ферсте.

Манфред Хухтгаузен має двох синів. Один із них залишився жити в рідному селі, продовжуючи традицію, що триває тисячоліттями.
«Тут так красиво, що тут можна жити вічно», — каже Хухтгаузен, який тепер знає: його родина справді належить до найдавніших у Європі.