Завдяки сучасному космічному телескопу вчені зуміли зафіксувати процес повільного в’янення реліктової космічної структури у ранньому Всесвіті. Нове відкриття дозволяє розкрити давню таємницю появи так званих «мертвих» галактик, які раптово припинили своє існування на початкових етапах розвитку космосу.

Міжнародна група астрономів за допомогою потужного космічного телескопа «Джеймс Вебб» зафіксувала унікальне космічне явище, яке кардинально змінює уявлення про еволюцію Всесвіту. Під час детального вивчення далекої галактики, що сформувалася лише через один мільярд років після Великого вибуху, дослідники виявили колосальний за своїми масштабами шлейф холодного газу, який на величезній швидкості виривається за межі цієї зоряної системи.

Як повідомляє наукове видання Futurism, цей інтенсивний галактичний вітер буквально спустошує космічний об’єкт, позбавляючи його головного будівельного матеріалу, необхідного для подальшого формування нових світил. За словами провідної авторки дослідження Ребекки Девіс із Технологічного університету Суїнберна в Мельбурні, за умови збереження поточної швидкості викиду речовини, галактика може остаточно згаснути менш ніж за 50 мільйонів років.

Донедавна в астрономічній спільноті панувала теорія, що спровокувати настільки потужні потоки газу, здатні повністю знекровити великі зоряні системи, могли винятково гігантські надмасивні чорні діри. Проте останні унікальні спостереження за допомогою орбітальної обсерваторії доводять, що причиною появи нищівних космічних ураганів є значно більш поширений та природний механізм. Об’єктом пильної уваги дослідників стало унікальне скупчення CRISTAL-02, яке являє собою групу з кількох галактичних систем, що перебувають на фінальній стадії свого масштабного злиття. Через те що у ранній період існування Всесвіту космічне середовище було набагато щільнішим, подібні грандіозні зіткнення та взаємодії траплялися значно частіше, ніж у сучасну епоху.

Вчені встановили, що під час зближення космічних об’єктів усередині скупчення CRISTAL-02 величезні об’єми міжзоряного газу стрімко спрямовуються до спільного центру, провокуючи аномальний та надзвичайно швидкий спалах народження зірок. Отримані детальні оптичні зображення продемонстрували, що швидкість формування нових світил у цій системі вдвічі перевищує стандартні показники для об’єктів аналогічного розміру. Саме цей колосальний внутрішній енергетичний сплеск і стає головним двигуном, який живить руйнівний галактичний вітер, що виштовхує життєво важливий газ на периферію.

Механізм катастрофи полягає в тому, що новонароджені масивні зорі в умовах такої космічної бурі згорають у прискореному темпі, завершуючи свій життєвий цикл грандіозними вибухами наднових. Серія таких скоординованих масштабних вибухів породжує сумарну вибухову хвилю, яка за своїми характеристиками здатна повністю висушити і приректи на смерть ту саму галактику, яка її згенерувала. По суті, об’єкт знищує сам себе через надмірну активність власного ядра.