Усього декілька завезених пташок змогли розмножитися та заполонити цілий континент за лічені десятиліття

У 1851 році в районі Брукліна у Нью-Йорку випустили маленьку групу хатніх горобців, завезених із Європи. Головною метою цієї ініціативи була боротьба зі шкідливими гусеницями, які масово нищили дерева в міських парках. Як з’ясували науковці під час сучасних досліджень, ця початкова популяція складалася лише з 16 птахів.

У біології подібне явище називають «ефектом засновника», коли величезний вид виростає з мікроскопічної групи особин. На відміну від багатьох інших видів, які в таких умовах вимирають, горобці продемонстрували дивовижну пристосованість до нового середовища. Вони виявилися невибагливими до їжі, споживаючи не лише комах, а й зерно, насіння та побутові відходи.

Завдяки високій швидкості розмноження та вмінню гніздитися на людських спорудах, птахи почали стрімко розселятися країною. Вони активно колонізували ферми, міські квартали та транспортні шляхи. Вже до 1900 року, тобто менш ніж за п’ятдесят років, хатні горобці подолали тисячі кілометрів і дісталися Скелястих гір.

Сьогодні хатній горобець поширений практично на всій території Північної Америки, за винятком крайньої півночі. Проте екологічний експеримент мав і зворотний бік: завезені птахи перетворилися на агресивний інвазивний вид. У боротьбі за житло вони часто витісняють і навіть знищують місцеві види птахів, демонструючи, як кардинально невелике втручання людини може змінити екосистему цілого континенту.