Усе мало вбити 17-річну Джуліану Кепке під час катастрофи LANSA Flight 508, але вона вижила та пройшла крізь Амазонку

24 грудня 1971 року Джуліана Кепке сіла на борт рейсу LANSA 508 разом із матір’ю. Літак мав доправити їх до дослідницької станції батьків глибоко в амазонських джунглях. Уже незабаром після зльоту машина потрапила в потужну грозу, і все пішло не за планом. Підлітка чекало падіння з величезної висоти, багатоденне блукання лісом і боротьба за життя.

Коли Джуліана отямилася серед уламків, вона спочатку вирішила, що досі бачить кошмар. Крісло, до якого вона була пристебнута, спрацювало як своєрідний щит і пом’якшило удар. Навколо панувала тиша – людських голосів не було чути. Дівчина почала шукати матір і натрапила на тіла кількох жінок, але жодна з них не виявилася Марією Кепке.

LANSA уже мала сумнівну репутацію через дві попередні смертельні аварії. Того дня рейс затримали на кілька годин, і літак Lockheed L-188A Electra злетів лише близько 11:45. Після перетину Анд машина влетіла в зону сильної турбулентності. Блискавка влучила в праве крило, запалила пальне, і конструкція почала руйнуватися в повітрі. Літак розірвало на частини, уламки розкидало по тропічному лісу.

Рятувальники не змогли швидко знайти місце падіння через густу рослинність і відсутність єдиної точки удару. Усіх пасажирів оголосили загиблими. Джуліана ж, отримавши струс мозку та інші травми, почала рухатися самостійно. Вона знайшла лише пакет цукерок і забруднений фруктовий кекс, який не змогла з’їсти. Згадавши поради батьків про виживання в тропіках, дівчина вирушила вздовж струмка, сподіваючись, що він приведе до річки, а річка – до людей.

Джуліана днями брела брудними водами, ночувала на березі в задушливій спеці, страждала від комарів і повторюваних кошмарів. Одна з ран загноїлася, і в ній завелися личинки. Виснажена й дезорієнтована, вона все ж продовжувала шлях. Зрештою дівчина натрапила на човен і вирізані в схилі сходи, які привели її до невеликої хатини з мотором і тентом.

Наступного дня її знайшли троє лісорубів на чолі з Марсіо Ріверою. Вони обробили рану бензином, щоб знищити личинок, і на човні доправили дівчину до найближчого поселення. Звідти її відправили до лікарні в Пукальпі, де вона зустрілася з батьком. Джуліана відносно швидко одужала й навіть допомогла пошуковцям повернутися до місця катастрофи.

З’ясувалося, що ще до 14 людей спочатку пережили падіння, але загинули в наступні дні, чекаючи на допомогу. Сама Кепке пізніше стала біологинею й присвятила життя вивченню та збереженню унікальної природи Амазонки.