Юридично Місяць не належить жодній державі. У міру того як людство наближається до створення постійних баз і видобутку ресурсів на супутнику Землі, питання його правового статусу стає дедалі актуальнішим. Нині основою космічного права залишається Договір про космос, укладений у 1967 році.

Документ забороняє державам привласнювати небесні тіла шляхом проголошення суверенітету, окупації чи іншими способами.

«Жодна країна не може володіти Місяцем. Він належить, як зазначено в договорі, “провінції всього людства”», – зазначається у публікації BBC Sky at Night Magazine. Прапори, які астронавти місій Apollo встановили на поверхні супутника, при цьому не вважалися заявами на територію.

Водночас Договір про космос не врегулював питання видобутку місячних ресурсів. У 1979 році для цього ухвалили Угоду про Місяць, яка визначала супутник Землі та його ресурси як «спільну спадщину людства» і передбачала створення міжнародного механізму для регулювання їхнього використання. Однак документ ратифікували лише 17 держав, серед яких немає США, Великої Британії, Росії та Китаю.

Через відсутність широкої підтримки окремі країни почали створювати власні правила. У 2015 році США ухвалили закон, що дозволяє американським громадянам володіти та продавати ресурси, видобуті в космосі. Подібні норми згодом з’явилися в Люксембурзі, Об’єднаних Арабських Еміратах і Японії.

Прихильники такого підходу розмежовують володіння територією та ресурсами: заборона привласнювати Місяць, на їхню думку, не обов’язково забороняє володіти матеріалами, які були видобуті на його поверхні.

Окремим етапом стали Угоди Артеміди, започатковані США та партнерами у 2020 році. Це не міжнародний договір, а набір принципів мирного дослідження й використання Місяця, Марса та інших небесних тіл. Станом на 2026 рік їх підписали 68 держав. Документ передбачає прозорість, обмін науковими даними, допомогу в надзвичайних ситуаціях і координацію діяльності на місячній поверхні, зокрема через створення так званих «зон безпеки».

Водночас критики побоюються, що великі зони безпеки можуть фактично перетворитися на територіальні претензії та посилити боротьбу за цінні ділянки Місяця. Тому питання прав на використання його ресурсів, яке десятиліттями залишалося переважно теоретичним, із розвитком місячних програм стає практичним завданням для держав, компаній і дослідників.